Мар’ян Закальницький: «Моя перемога на чемпіонаті Європи – подарунок мамі на День народження»

Мар’ян Закальницький приніс Україні першу медаль чемпіонату Європи з легкої атлетики. І одразу золоту.
 
Закальницький став чемпіоном Європи зі спортивної ходьби на 50 км, залишивши позаду, зокрема, олімпійського чемпіона словака Матея Тота. Переможний час Закальницького – 3:46.32 год.
 
Мар’ян, що для Вас значить ця перемога?
 
Для мене? Мені ще потрібен час для усвідомлення. Ця перемога – для тренера, і, звісно, насамперед, для моєї мами, котра сьогодні святкує день народження.
 
Наскільки складно далася Вам ця перемога?
 
До останнього не вірив, що зможу дійти, утримуючи першу позицію. Було надзвичайно важко, - і погода, і суперники були не з легких. Коли я обійшов Олімпійського чемпіона Матея Тота, то відчув просто шалений сплеск адреналіну. Саме тоді я й вирішив іти ва-банк, ризикувати і не звертати увагу ані на ритм ходьби суперників, ані на їхні титули. Я усвідомлював, скільки людей мене підтримує. Я розумів, що всі вони зараз сидять перед телевізором, моляться й переживають за мене. Я не міг сьогодні програти, бо занадто багато людей вірило у цю перемогу.
 
Величезна подяка моїм тренерам (Олександр Миколайович та Ірина Гаврилівна Шевченко й їхній син Олександр Шевченко) за його непохитну віру в мене. Перед цим чемпіонатом ми мали надзвичайно важкий збір у Киргизії. Кожне тренування давалося «зі скрипом на зубах». Я відчутно нервувався. Хоча я завжди довіряю своєму тренерові у методиці підготовки, але результати тестів підступно сіяли сумніви у моїй голові. Практично всі мої показники були гіршими за ті, що я мав перед командним чемпіонатом світу зі спортивної ходьби у Тайцані. Відверто кажучи, навіть не знаю, як тренерам вдалося мене налаштувати на сьогоднішню боротьбу. За це їм окрема подяка! Думаю, це одна із найголовніших складових перемоги в Берліні. 
 
Невже Ви насправді вважаєте психологічний момент найголовнішим сьогодні?
 
Саме так! Я не виконував якихось надзвичайних робіт перед чемпіонатом Європи. Мені і справді вдалося правильно налаштуватися і вийти на цей старт з внутрішньою впевненістю.
 
Вас не лякав прогноз погоди? Сьогодні стовпчики термометрів у Берліні піднялися до 34 градусів.
 
З одного боку, ми всі знали про спеку, а з іншого боку, сонце світить не лише для мене. Ми всі виступаємо в однакових погодних умовах. Інша справа, коли вони особливі, то перемагає той, хто сильніший духом. До цього часу я не вигравав жодного старту найвищого рівня. Я голодний до перемог. Особливо хотілося перемогти в день народження матусі. На початку серпня ми зазвичай маємо то збори, то змагання… Мені майже ніколи не вдається відсвяткувати цей день у сімейному колі.  Я потайки завжди мріяв про такий подарунок мамі!
 
Тепер Ви задовольнили свій голод, бодай трішечки?
 
Нам скільки не дай, - все мало! Мені, наприклад, хотілося сьогодні встановити ще й особистий рекорд, але перемоги виявилося достатньо. Тим паче, нинішній сезон один із найскладніших у моїй кар’єрі, бодай тому, що довелося робити два піки спортивної форми. Перший – перед командний чемпіонатом світу, другий - вже зараз. Тішить, що в обох випадках вдалося реалізувати задумане. Після чемпіонату в Китаї ми мали лише три місяці на підготовку. Але за цей час потрібно було спершу відновитися, а потім знову повернутися на пік.
 
Давайте повернемося до Вашої тактичної боротьби на трасі чемпіонату Європи. Коли Ви пішли у відрив, чи вдавалося контролювати, де суперники, яким темпом вони йдуть? Ви розуміли, яку маєте перевагу над ними?
 
Я не розумів нічого. Тренер сказав шукати свій ритм. Коли я обійшов Тота, зізнаюся, що було важкувато, але комфортно. Саме тому я не став триматися групи і сподіватися лише на фінішний спурт. Я тримався свого стилю, свого ритму і просто отримував задоволення від того, як складається моя ходьба.
 
Тим не менш, Ви отримували зауваження від суддів. Звертали на них увагу?
 
Сьогодні я отримав чимало зауважень від суддів, але табло висвічувало лише одне попередження. Дивно, але мене це не лякало. Навпаки, а старався розслабитися і демонструвати красиву техніку. Адже естетичне задоволення від змагань повинен отримувати не лише я, а й люди, котрі спостерігають за перебігом боротьби.
 
А як щодо рекорду України? Тримаєте його в думках як одну із найближчих цілей?
 
Рекорд України Ігора Главана – це дуже високий і потужний результат. Щоб його побити, повинні зійтися кілька факторів, - й ідеальні погодні умови, і спортивна форма. Підготовка також повинна бути на найвищому рівні. Це заздалегідь якісно сплановані збори, на які нам потрібно не три місяці, а принаймні рік. І хоча спрогнозувати результат на рік вперед дуже складно, але ж, як ми побачили сьогодні, не існує нічого неможливого.
 
До речі, я щиро дякую Центру Олімпійської підготовки в Білій Церкві, де доклали чимало зусиль, в тому числі й фінансових,  до моєї цьогорічних тренувань. Я би поділив це приблизно 50 на 50. Половина фінансових вливань – від збірної, половина – з Білої Церкви. Саме завдяки фінансовій підтримці Центру, нам вдалося залучити на збори масажиста. Це дуже допомогло. Адже вчасно відновлюватися, так само важливо, як і нарощувати навантаження разом зі швидкостями.
 
До речі, колись Ігор Главан також тренувався у моїх тренерів, але чинний рекорд України він встановив під керівництвом вже іншого наставника. Звісно, тепер мені дуже хочеться повернути національний рекорд у нашу групу. Мої тренери заслуговують на те, аби знову стати наставниками рекордсмена України. 
Коментар Маряна Закальницького підготувала Людмила Якушева
Joomla template by ByJoomla.com