Мажорна крапка Берліна-2018!

У вечірній сесії завершального дня чемпіонату Європи з легкої атлетики українці виступали в п’яти видах програми. Найбільше задоволення вболівальникам, певно, приніс виступ чоловічої естафетної команди 4х100 метрів.
 
Олександр Соколов, Еміль Ібрагімов, Володимир Супрун, Сергій Смелик. Такий склад за етапами виставили на півфінал тренери. І не помилилися. Забіг виявився драматичним. На останній передачі спіткнулися один об одного двоє німецьких атлетів. Пізніше дискваліфікацію заробили італійці. А українська четвірка забіг провела чисто і з результатом 38,86 з третього місця вийшла напряму до фіналу.
 
Він мав розпочатися о 21:35 за місцевим часом, і був останнім видом програми чемпіонату Європи. Але організатори занадто захопилися святкуванням здобутків своїх атлетів в різних видах, і через постійні імпровізовані міні-шоу випустили учасників на фінал на 25 хвилин пізніше, ніж було зазначено в розкладі. Склад нашої команди змін не зазнав, і хлопцям вдалося ще покращити свій результат – 38,71, і підсумкове п'яте місце. Це усього на 18 сотих більше за рекорд України! А могло ж бути й ще краще, адже на другій половині дистанції Сергій Смелик схопився за ногу і почав уповільнюватися.
 
Сергій Смелик: «На метрі 70-80-у прихопило. Я намагався наздогнати француза, спочатку пішло, зачепився за нього. І тут відчув спазм. Ми їхали сюди не фаворитами. Потрапити до фіналу ще було до снаги, але за призи боротися ще важкувато. Дякую хлопцям, всі вони свої етапи відбігли гідно.»
 
Еміль Ібрагімов: «Затримка старту не ніяк на нас не вплинула. Ми порозминалися, розігрілися, не встигли охолонути. Дуже задоволені результатом. Відчуваю, що ми могли ще краще. Але вже як є, і на цьому добре. Дуже старалися, хотіли порадувати тренерів, батьків, всіх, хто за нас вболівав.»
 
Олександр Соколов: «Хлопці мене дуже підтримували. Коли виступаєш в команді, налаштування завжди краще, ніж коли в індивідуальному виді. Я старався з усіх сил, намагався допомагати хлопцям в усьому. Передача була гарна, все було відмінно.»
 
Володимир Супрун: «Задоволений! Їхав до Берліна виключно для участі в естафеті, в особистому виді не виступав. І тим, що ми пройшли до фіналу і посіли п’яте місце, я сам для себе підтвердив, що їхав не даремно. Наша команда зараз склад в гарній формі, востаннє на такому рівні ми були 2014 року. Тому дуже хотілося, вірили, що зможемо гідно виступити. Вважаю, найближчим часом нам до снаги оновити національний рекорд.»
 
Була Україна представлена і в жіночій естафеті 4х100 метрів. Щоправда, там виступ дівчат, які напередодні через травму втратили лідера – Христину Стуй, виявився коротшим. 43,90 у півфіналі і підсумкове 10-е місце.
 
Анна Плотіцина: «Хочу вибачитися перед старшим тренером збірної України Костянтином Рураком за ті нерви, які ми йому підпортили. Ця команда молода, я маю надію, що не зіпсувала її.»
 
Аліна Калістратова: «Після отриманого торік на чемпіонаті світу в Лондоні досвіду, тут мені було вже не так страшно. Я бігла другий етап, і розуміла, яка на мені лежить велика відповідальність, намагатися наздогнати суперниць. З впевненістю можу сказати, що ми залишили на доріжці всі сили. Дуже шкода, що з нами не було Христини Стуй, з нею ми б виступили набагато краще. Добре, що ми не помилилися з передачами паличок. Провели чотири збори, зуміли відпрацювати.»
 
Яна Качур: «Мені щастить на доріжки. То восьма, то, як зараз, перша. Єдиний плюс у неї – зліва ніхто не буде наздоганяти. Щодо нашого виступу – ніби все вийшло. Звичайно, хотілося фіналу, але фінішували з найкращим результатом в сезоні. Всі дівчата – без особливого досвіду. Я минулого року бігала з командою, Аня та Аліна в Лондоні бігали. З кожним разом додається досвід.»
 
Анастасія Голєнєва: «Я вперше виступала за команду на таких серйозних змаганнях. Це величезний досвід. Було дуже страшно, тому що на тобі висить велика відповідальність. В голові було одне – зробити все так, як казали тренери. Тепер розбиратимемо відео забігу і працювати над помилками.»
 
Ірина Климець у фіналі змагань з метання молоту не зуміла пройти бодай до фінальної вісімки – 68.11, 11-е місце.
 
- Я чудово розуміла: щоб потрапити до вісімки, потрібно метати на 70.50 – 71.00. Я знала, що можу це зробити. І, мабуть, бажання мене і погубило. Намагалася розслабитися, але психологічний тиск виявився занадто сильним. Перша проба була невдалою (трішки заступила). Після цього у другій потрібно було просто зафіксувати хоч якийсь результат, щоб не опинитися без місця, як білоруска, яка метає на 76 метрів, а тут мала три невдалі спроби. У завершальному підході – 68.11. На чемпіонат задача-мінімум була вийти до фіналу. Звісно, хотілося потім потрапити до вісімки, або навіть до шістки найкращих. Ну нічого, наступного року чемпіонату світу, потім – Олімпійські ігри. Будемо працювати над помилками, над психологією, все виправляти.
 
Юлія Шматенко, після невдачі з бігу на 10000 метрів, на дистанції удвічі коротшій також не зуміла себе проявити. На початку забігу вона впала у штовханині. І потім вже нічого не зуміла протиставити суперницям. Пропустила лідерів більш ніж на коло – 16.41,37, 15-е місце.
 
- Не знаю, чому так важко бігла. Будемо розбирати з тренером. Мають бути зовсім інші відчуття. А мене ніби затисло. Не було тієї легкості, яка зазвичай притаманна мені на старті. На тренуваннях важко завжди, але перед стартом мене завжди відпускало, і я летіла. Те, що бігла тут і 5000 м і 10000 м – абсолютно не проблема. Паузи в чотири дні достатньо для відновлення. Наступного року намагатимуся реабілітуватися.
 
Ще одна наша фіналістка – Наталія Стребкова у бігу на 3000 метрів з перешкодами. Ключовий момент у забігу відбувся на середині дистанції, коли українка, невдало стрибнувши з перешкоди з ямою, заступила ногою за межі внутрішнього радіусу доріжки. На щастя, судді залишили цей випадок без уваги. Наталія хоча на той момент і була у хвості, потім обійшла декілько суперниць і фінішувала 12-ю – 9.40,03
 
- Не підібрала ногу. На праву ногу мені не зручно в яму стрибати, тому що болить коліно. Коли я це роблю, то нога в мене підкошується. Так сталося і зараз, і вийшло, що я заступила. На чемпіонат Європи ставила собі завдання вийти до фіналу і встановити особистий рекорд. Попри те, що у півфіналі мені це вдалося (9.37,28), я не задоволена. Тому що кожного наступного разу треба бігти швидше, ніж перед цим.
 
Отож, збірна України завершила чемпіонат Європи-2018 на 10-у місці в медальному заліку. У нас – 7 нагород: 2 золота, 3 срібла, 2 бронзи. Найкращими стали британці, які виграли 18 медалей, з них 7 золотих. А от в таблиці за очками (де враховуються місця з 1 по 8) Україна – на сьомому місці!
 
Наступний чемпіонат Європи відбудеться у серпні 2020 року в Парижі.
Joomla template by ByJoomla.com