Валерія Іваненко: «Перед юнацькою Олімпіадою були страх і неймовірне хвилювання!»

«Потрібно було порахувати, скільки троянд у букеті Валерії Іваненко. Бо дивлячись на нього, складалось враження, що їх там мінімум 75 – стільки ж, скільки метрів у її рекорді з метання молота», - пригадували ми зустріч Валерії після перемоги на юнацьких Олімпійських іграх і не менш блискучого і рекордного сезону у її виконанні.
 
Величезний букет троянд якнайкраще підкреслив неймовірно успішний сезон Валерії і ту важку роботу, яку вони з тренером виконали на шляху до перемоги у Буенос-Айресі. Проте попри те, що в Аргентину наша спортсменка приїхала у статусі беззаперечного лідера,  перед стартом хвилювалася не на жарт.
 
- Перед початком змагань був страх і неймовірне хвилювання! – зізналася Валерія Іваненко. – Але з ним потрібно було справлятися, що я й зробила. На щастя, мого тренера, який до того ж є моїм татом, включили до складу делегації, і його присутність і підтримка дуже мені допомогли.
 
Як ви налаштовувалися на першу спробу? Хотіли відразу вирватися вперед чи важливо було для початку виконати заліковий кидок?
 
Першу спробу потрібно було зробити залікову… Звичайно ж, свої метри потрібно завжди показувати вже з першої спроби, але моїм завданням було виконати її, не вийшовши за межі сектора, не влучивши у сітку, і вже потім поліпшувати результат.
 
Новий формат змагань, а саме виступ у два етапи, вам сподобався?
 
Змагання у два етапи – це дуже дивно. Ми звикли до кваліфікації і фіналу. Але це теж досвід, завдяки якому можна було чомусь навчитися. Маю сказати, що у другому турі було набагато страшніше, ніж у першому. Було надзвичайно сильне бажання нічого не втратити і виграти олімпійське золото. Весь цей час намагалася не дивитися, як метають суперниці. Взагалі-то, я зазвичай так завжди роблю. Але все ж трішки підглядала за тим, які у них спроби. І, зокрема, за єгиптянкою Раван Айман Ібрагім Баракат, яка наблизилася до позначки 70 метрів і виграла срібло.
 
Швидко адаптувалися до кліматичних умов і змін у часових поясах?
 
Було складно звикнути, оскільки потрібно було лягати спати у той час, коли у нас день, а прокидатися, навпаки, коли у нас ніч. Але більш-менш впоралися з цим.
 
Вже знаєте, чи виступатимете у зимовому сезоні?
 
Ще точно не знаю нічого. Думаю, для початку я відпочину десь тиждень, а потім почнемо підготовку. Хоча як все буде насправді, як і те, чи виступатиму взимку, вирішить мій тренер.
 
Читайте також:
Joomla template by ByJoomla.com