За три тижні стартує 18-тий SPAR чемпіонат Європи з кросу. В порівнянні з іншими турнірами подібного рівня – кросова континентальна першість доволі молода, але має цікаву й доволі багату історію. З року в рік цей турнір стає все популярнішим серед кросменів Старого Світу. Ось і нинішнього року після подачі попередніх заявок на старт 11 грудня у словенській Веленьї планують вийти 550 учасників з 33 країн Європи.

Найбільше країн-учасниць було представлено на минулому чемпіонаті у португальській Албуфейрі. Але, не зважаючи на дедлайн попередніх заявок, про участь у нинішньому чемпіонаті Європи з кросу ще розраховують Люксембург та Чорногорія. То ж, цілком можливо, що 11 грудня 18-річний турнір встановить свій черговий рекорд.

А чи встановить його Україна? Вірніше один із представників української збірної? Сергія Лебедя вже давно прозвали Королем Кросу на теренах Старого Світу. Насамперед, донеччанин брав участь в усіх сімнадцяти чемпіонатах, а отже є невід’ємною частиною його історії. Більш того, в своєму активі Сергій має вже дев’ять титулів чемпіона Європи з кросу. А 11-огго грудня у Веленьї має всі шанси поповнити свій послужний список черговою ювілейною перемогою.

«Чемпіонати Європи з кросу – це особливі змагання для мене, - говорить 36-річний українець кореспондентові ЄА. – Це змагання, що дали мені світове визнання більш, аніж 10 років тому. Я знаю, що все ж таки прийде день, коли я вже не зможу продовжувати свою кар’єру, тому хочеться виходити на старт якомога довше.

Відверто кажучи, я відчуваю, що принаймні пороху мені вистачить ще на кілька років. Але найважливіше, я не збираюся виходити на старт лише для того, щоб продовжити число моїй виступів на чемпіонатах Європи з кросу. Я б у жодному разі не думав про змагання, аби не вірив у те, що й дотепер маю всі шанси поборотися за медаль. І це не зважаючи на те, що кожного року з’являються все нові й нові атлети, з якими доводиться вести боротьбу.

Я чув, що у Веленью не збирається приїздити цьогорічний переможець чемпіонату світу в Кореї  британець Мо Фара. Але озирнімося назад. Мені доводилося не менш важко працювати, аби перемагати дуже сильних представників Франції, Іспанії, Португалії, тощо. Ніхто не хоче дати мені можливості просто почивати на лаврах (сміється).»

Сергій Лебідь, як і останніми роками, притримується своєї традиційної підготовки до цьогорічного чемпіонату Європи з кросу. Насамперед, до старту у Веленьї українець не братиме участь в жодних осінніх стартах, будь то кросові змагання чи міські пробіги. Востаннє участь у змаганнях донеччанин брав ще 20 серпня, коли виграв 9.5км пробіг Giro delle Mura Città di Feltre в Італії з показником 27 хвилин 10 секунд.

«Після цього пробігу у мене з’явилися певні проблеми з лівою «ікроножкою», - зізнається дев’ятиразовий чемпіон Європи з кросу. – 8 жовтня я повернувся в Італію, аби стартувати у Giro al Sas road race, але біль у литці був настільки сильним, що я змушений був зійти з дистанції на позначці 800 метрів.

На щастя, після двох тижнів відпочинку і курсу посиленої фізіотерапії біль відступив. Вже більше двох тижнів я тренуюся у своєму звичному режимі двічі на день. Зараз все скидається на те, що проблеми, і справді, залишилися позаду. Але ця травма змусила мене добряче понервувати. Свого часу я вже навіть думав, що не зможу виступити у Веленьї, а ці думки страшенно тиснули на мою свідомість. Зараз я відчуваю неабияке полегшення і черговий підйом свого духу.

Зазвичай, у цей час перед чемпіонатом Європи з кросу я провожу підготовку в горах у Кисловодську. Але цього року там дуже багато снігу, і тиждень тому я прийняв рішення повернутися додому, де продовжую тренування.

Досвід виступу у Веленьї Сергій Лебідь вже має, адже у 1999-ому це місто вже приймало SPAR European Cross Country Championships.

«Тоді я приїхав у Веленью також захищати свій титул чемпіона Європи з кросу, який я вперше здобув за рік до старту в Словенії, - згадує Сергій. -  Але траса була занадто брудною, - суцільна багнюка. Я просто не впорався з такими умовами і фінішував сьомим.

І тим не менш, цей досвід зараз для мене є безцінним. Я добре вивчив трасу і навчився бігати по багнюці. Думаю, саме цей досвід дозволив мені здобути срібло чемпіонату світу з кросу два роки потому в Бельгії. І нинішнього року він також не буде для мене зайвим (сміється).»